Роль Юрія
Федьковича як основоположника нової української літератури на Буковині
У тісному зв’язку з традиціями
романтичної літератури, зокрема Т. Шевченка, перебували перші представники
реалізму. Серед них – «буковинський Кобзар» - Юрій Федькович. Писати він почав
українською та німецькою мовами. Як військовий, урядовець та редактор часописів
і книжок, він розвинув широку літературну діяльність: крім віршів писав і
повісті, видані, між іншим, у Києві М. Драгомановим (1876 р.), і театральні
п’єси.
У віршах Ю. Федьковича помітний
значний вплив української народної пісні та поезії Т. Шевченка, у прозових
творах – де в чому вплив Квітки, але без вульгаризмів, які вже вражали читача в
60-х р.
Елементи сентиментального почуття
(бо часто йде мова про нещасливе кохання), а іноді й повчальний моралізм,
етнографічні малюнки народних звичаїв нагадують твори радніших часів. Треба
відзначити, що в його віршах інколи зустрічаються елементи локального діалекту,
що робило їх важкодоступними для наддніпрянського читача.
Творчість Ю. Федьковича пов’язана
передусім із «жовнірською» тематикою. Військова служба ототожнюється
письменником із підневільним станом, що обмежує людину та деформує її психіку,
нерідко спричиняє руйнування родинного щастя та особисту трагедію. Найбільшим прагненням
його героїв є повернення до рідної домівки, що символізує втрачене щастя.
Чимало творів письменника присвячено змалюванню життя та історії Буковини. Його
увагу привертають суспільна дисгармонія, моральні суперечності людини.
